Домашнє навчання з новонародженою дитиною в сім’ї. Організація занять і побуту

6 місяців тому у нас народилася донька. Синам на той момент було 6,5 років та 3 роки. Хочу поділитися своїм невеликим досвідом хоумскулінгу з новонародженою дитиною в домі.

Інші мами, які навчають своїх дітей вдома, радили мені забути про хоумскулінг на перші кілька місяців після народження дитини.  Казали, що буде важко організовувати побут і заняття, маючи немовля на руках. 

Ми живемо далеко від бабусь, тому не розраховуємо ні на чию допомогу в буденному житті. Але після народження донечки на місяць запросили мою маму, а потім ще на місяць – свекруху. Вони дуже допомагали, і якось встигалося і налагодити побут, і займатися зі старшими дітьми.

Коли всі родичі відбули і поїхали, довелося самій. Ми займалися досить часто, і я спокійно могла це робити, годуючи доньку на подушці для грудного вигодовування. Ми ставили столик біля дивану, я сідала на диван з подушкою і дитиною, а хлопчики – за столик. І ми займалися. Але заняття були не такі, як завжди, а звелися здебільшого до роботи в друкованих зошитах. Маючи дитину на колінах, я не могла організовувати наукові досліди, малювання фарбами і т.д. Але могла читати дітям, роздивлятися з ними ілюстрації в книжках, спілкуватися. Побутовими справами займалася по вечорам, коли чоловік приходив з роботи і брав на себе дітей.

Після трьох місяців стало і складніше, і легше. Легше тим, що вже інколи доцю можна було відкласти спати на ліжко, і у мене звільнялися руки. Також донька вже могла деякий час проводити в своєму гамачку, граючись з іграшками чи спостерігаючи за мною з синами. 

В той же час стало важче в тому плані, що доця вже менше спить, а коли спить, то їй потрібна тиша, і вже не виходить тримати сплячу на руках і розмовляти зі старшими дітьми. На ліжко відкладається далеко не завжди. Я часто “застрягаю” з нею в спальні, в той час як хлопчики граються самі по собі в іншій кімнаті. 

Я дуже звузила свої задачі на день. Зазвичай виходить так:

• сніданок (дуже простий: фрукти, кукурудзяні пластівці, рисові хлібці, йогурти і таке інше, мені обов’язково каву),
• заняття зі старшими,
• обід (теж просто, зазвичай з морозилки дістаю курячі або рибні нагетси і готую без жиру в мультипечі (air fryer), або варю яйця, ріжу овочі, або розігріваю супчик, якщо з вечора приготувала),
• ігри з усіма дітьми,
• прання (в машинці).

Стараюся також написати щось для сайту, відповісти на коментарі, почитати, зробити якісь фізичні вправи. Але це стало можливо не одразу, а десь через три місяці після пологів. У блозі опублікувала допис у січні, а потім аж у червні.

Часом, коли хочу зняти фото наших занять для сайту, доводиться тримати маленьку на руках і в той же час фотографувати, як ось тут під час нашого дослідження симетрії в овочах і фруктах 🙂 Малі ніжки у кадрі.

У хороші дні мені здається, що все виходить, я справляюся.

Але хороших днів насправді менше, ніж важких 🙂

Наприклад, в ці дні доця відрощує зуби. Погано спить вночі, непокоїться вдень. Весь час проситься на ручки. Я вчуся функціонувати з нею на руках. Кладу свою дівчинку на килим, читаю дітям книжку, вона повзає і намагається погризти книжку. Відволікаю іграшками. 

Намагаюся максимально полегшити собі побут. Готую в мультиварці і одразу на пару днів. Куряче філе і м’ясо після покупки одразу мию, ріжу на потрібні шматки, кладу в пакети, заливаю маринадом і так заморожую, щоб можна було однією рукою закинути це в мультиварку і включити готуватися, не замащуючи руки і не витрачаючи часу. Купила парову швабру – набагато легше мити підлогу. 

Можу сказати, що з маленькою дитиною ВАЖКО. Навіть просто годувати і мити дитину – це треба робити багато разів на день, і це займає час. Нагодувати старших. Розрулити голосну сварку, яка часто трапляється саме тоді, коли маленька спить. Іноді ловлю себе на тому, що забуваю поїсти. А домашнє навчання вже вимагає якоїсь структурованості, регулярності, бо вже прикріпилися до школи і починаємо перший клас. 

Через кілька місяців буде ще один допис про те, як ми живемо. Побачимо, як будуть йти справи 🙂